Вітаємо на сайті!
 Танки і гармати - тепер мовчазні експонати (Газета "Вісник К " № 42(287) 18 жовтня 2001 року)
Танки і гармати - тепер мовчазні експонати


Два роки тому на вулиці Шопена в Луцьку розчистили від дерев невеличкий майданчик. І невдовзі на ньому з'явилися танки, зенітні ракетні комплекси, БТРи, гармати і навіть літаки. Бойову техніку доставили з військових частин, де вона, за винятком старого, ще воєнного танка Т-34 та кількох гармат, недавно буза на озброєнні.

Зі Львова вантажними автомобілями привезли у розібраному вигляді літак МІГ-23п і тут його склали. АН-2 притягнули з Луцького аеродрому, попередньо знявши крила. На майданчик його запхали уже вручну двадцять солдатів і офіцерів. А штурмовик СУ-24 доставили вночі, щоб не зупиняти рух транспорту. Встановлював його потужний восьмидесятитонний кран, який позичили у мостозагоні. Гармати прибули з Харкова залізницею. Легше було з ракетними пусковими установками, вони розміщені на автомобілях, чи с БТРами, яких просто прибуксирували.

Експонати тут незвичні. І кожен з них не лише цікаво оглянути, а й дізнатися більше про історію створення, конструкторів, бойові дані. Більшість з них і досі є на озброєнні. Оглядаю вертоліт МІ-8. Кілька днів тому прозвучало повідомлення, що такий гелікоптер збили чеченські бойовики в Абхазії, на ньому летіли представники місії ООН. А зенітні ракетні установки, танки Т-64, БТРи і сьогодні беруть участь в боях між талібами ті Північним альянсом в Афганістані...

Ідея створення у Луцьку музею зброї належить "Волинському братству" із столичного Києва, а точніше, нашим землякам: генералу Олександру Скіпальському, народному депутату Сергієві Шевчуку та директору Центрального музею Збройних сил України полковнику Віктору Карпову.

Сьогодні у музеї під відкритим небом стоїть 32 експонати. Біля кожного є табличка з бойовою характеристикою. Але стверджувати про те, що в Луцьку діє єдиний в західному регіоні Україні музеї зброї, мабуть, ще ранувато.

- Задуми були хороші, - говорить виконуючий обов'язки директора Олексій Хмельовський. - Планувалося зібрати зброю від князівських часів до теперішніх. Звичайно, це вимагає часу і великих матеріальних затрат, а тут не вистачає коштів на зарплату мені і чотирьом сторожам. Минуло два роки, а в музеї й досі немає жодного наукового працівника, чи хоча б екскурсовода. Та й, навіть, директора - я вже пенсіонер Хоча щомісяця буває від 300 до 600 відвідувачів. Їх кількість щодня фіксується в журналі. А 9 Травня нинішнього року, в День Перемоги, вхід був вільний, то музей відвідало більше як півтори тисячі лучан і гостей міста. Після урочистостей на меморіалі і дорослі, і діти йшли сюди.

Початок був хорошим. А от довести діло до кінця у нас завжди не вистачає. духу. Який же музей без наукових працівників, без дослідницької, пошукової роботи, без поповнення його новими експонатами, зрештою, без екскурсій? Та й без приміщення, бо невеличкі будиночки, побудовані ще у двадцятих роках для польських офіцерів, які передано музею, потребують капітального ремонту. В них неможна розмістити експозицію чи хоча б зробити кімнату для працівників.

Отже, проблем - хоч відбавляй. А вирішувати їх нема кому. Ні обласна влада, ні міська, ні Міністерство оборони не проявляють останнім часом до цього закладу особливого інтересу. І якщо так буде тривати далі, то експонати - колишня бойова техніка - будуть стояти, поволі іржавіти і згодом підуть на металобрухт.

Це і непокоїть колишніх військових, які працюють в музеї, багатьох ветеранів війни, ентузіастів, які колекціонують зброю, чи досліджують її. Один з них, лучанин Ігор Плотніков, і звернувся в редакцію, сподіваючись привернути увагу громадськості до цікавого і оригінального музею, який, на його думку, повинен в майбутньому стати помітним центром військового і патріотичного виховання молоді.

Федосій Мандзюк

(Газета "Вісник К " № 42(287) 18 жовтня 2001 року)
 
 Волинський музей українського війська (Газета "ЩП" 8 березня 2000 року)
Волинський музей українського війська


Враховуючи брак закладів, які б розповідали правду про складні й неоднозначні військово-історичні події в західному регіоні України, військовослужбовці-волиняни запропонували створити в м. Луцьку музей українського війська та військової техніки. Це питання не вирішувалося більш як два роки. Одначе завдяки підтримці лідерів національно-патріотичних рухів і організацій (В. Чорновіл, С. Стецько, І. Юхновський, І. Білас, В. Мулява, О. Скіпальський, С. Фостун — Великобританія, А. Семенюк, М. Каркець, А. Кушнір — США, Е. Шипайло — Канада й інші) та міністра оборони України генерала армії України О. Кузьмука справу розв'язано позитивно.

Усі проблеми стосовно музею розв'язують громадське об'єднання "Волинське братство" та громадська організація «Джерела» за фінансової підтримки Укрінюрколєгії, президентом якої є перший заступник голови «Волинського братства» адвокат Д. Курдельчук. Міністерство оборони України виділило територію, приміщення, військову техніку та відповідне майно.

У приміщеннях будуть створені експозиції, які продемонструють динаміку будівництва національного війська — починаючи від Княжих часів і до сучасних Збройних сил України. Принципове місце займуть експозиції, які правдиво розкажуть про цікаве минуле західного регіону у XX столітті.

У вересні минулого року відбулася репрезентація музею. Пошук об'єктивної інформації, відповідних документів та матеріалів, а також фінансування залишаються найголовнішими проблемами.

Оскільки носіями правдивої історичної інформації є люди, просимо відгукнутися ветеранів, усіх людей, причетних до подій у західному регіоні, або тих, які володіють відповідною інформацією.

Нині корисна усяка допомога, за що наступні покоління , Вітчизна будуть вдячні.

"Волинське братство"

(Газета "ЩП" 8 березня 2000 року)
 
 Луцьк обороняється (Газета "Луцький замок" 5 лютого 2004 року)
Луцьк обороняється


Дві ракети до зенітно - ракетного комплексу "Круг" нещодавно поповнили відкриту виставку сучасної військової техніки та озброєння. Вони надійшли із однієї з частин протиповітряної оборони, що розташована поблизу села Журавичі Ківерцівського району. Зроблено це на виконання наказу міністра оборони України "Про додаткове комплектування Волинського регіонального музею українського війська і військової техніки виробами та майном". Ініціатором виходу наказу виступило міжнародне громадське об'єднання "Волинське братство", яке уже рік опікується розбудовою музею. За цей час у ньому встановлено нову металеву огорожу, проведено технічне обслуговування предметів експозиції, відремонтовано одне з приміщень.

Ще донедавна виставка не була укомплектована належним озброєнням. І ці дві ракети стали "першими ластівками". У Збройних силах України вони єдині, що мають прискорювачі, які спрацьовують на старті, розганяють ракети до певної швидкості й вмикають прямоточні повітряно-реактивні двигуни. Ракети спроможні вразити повітряну ціль, що рухається зі швидкістю 1000 метрів за секунду на висоті до 25 кілометрів.

Кореспондент газети

(Газета "Луцький замок" 5 лютого 2004 року)
 
 Волиняни будують музей в Луцьку (Мініаполіс (США) газета "Свобода" 10 червня 1998 року)
Волиняни будують музей в Луцьку


Наближається до кінця століття грандіозних наукових досягнень і мільйонів жертв. Пам'ять зберігає всі події. Але вона селективна і з часом людям властиво забувати подробиці минулого. Нові покоління знають про них мало або зовсім не знають нічого і плутають події. Сьогодні треба донести всім людям, особливо молоді, про ту історичну правду, яка ставить перед суспільством важливі питання молоді.

В наші дні ідея національно-культурного відродження українського народу знаходить свій вияв у прагненні людей до пізнання власної історії. Історичне минуле Волині героїчне та разом з цим невідоме. Безперечно, що однією з найбільш цікавих, але, на жаль, і найбільш невідомих є військово-історична сторінка: Волинський етап польсько-української війни (Берестечко), Українська Повстанська Армія, бої під Луцьком у 1947 р. та ін., яка вивчається науковцями в Україні та за її межами. У Науково-Дослідному інституті у Вінніпезі досліджуються проблеми волинського краю.

Нині на підґрунті кольоритної палітри минулого зароджуються гарні волинські традиції, які позитивно впливають на результати розбудови і реформування сучасних Збройних Сил України. І не випадково Луцький гарнізон протягом багатьох років є одним з кращих Гарнізонів Збройних Сил України.

Щоб мріяти про майбутнє, потрібно знати минуле. Але тяготіння до минулого поєднується з недовір'ям до сучасних істориків. Для людей потрібен час, архівні матеріяли, музеї, книги нового мислення, щоб заново обдумати події. Люди, як квіти, які не ростуть вдало, якщо за ними не доглядати

Керуючись такими міркуваннями, війсоковослужбовці-волиняни, які служать в Каєві, запропонували створити у Луцьку музей українського війська та військової техніки.

Вже діє організаційний комітет, створена міська громадська організація "Джерела", основною метою якої є вивчення військово-історичних подій, пошук і збереження військових пам'яток, пошук і відновлення давньої автомобільної та військової техніки часів становлення Української держави та II світової війни.

Для вирішення всіх питань потрібна важка, складна, відповідальна праця: ремонт двоповерхової будівлі в центрі міста, розробка і створення для експозицій відповідного інтер'єру, розбудова стоянок і обладнання для розміщення давньої і сучасної військової техніки і озброєння тощо. Пам'ятаючи, що Бог допомагає тим, хто сам собі допомагає, ми самостійно вирішуємо безліч питань. Але враховуючи, що події повинні насвітлюватися в рамках широкого геополітичного, історичного контексту, наших сил, знань і досвіду недостатньо. Тому надзвичайно важливим є пошук фактів і правдивої інформації, носіями якої є не тільки волиняни, а й всі українці, яких доля розкидала по всіх материках і різних державах. Ми впевнені, що кожний з вас гідно проніс по тернистій стежинці свого життя мелодії рідного квітучого краю.

Формула життя відома: люди відходять, а з ними — військово-історична правда. Тому щиро просимо волинян, усіх українців: уважно загляньте до своєї пам'яті, згадайте людей і події, детально перевірте всі матеріяли і документи, допоможіть знайти військово-історичні пам'ятки.

Музей — це історична, почесна, спільна справа. З великою приємністю запрошуємо волинян, усіх українців до співпраці. Будемо щиро вдячні за допомогу. Ми чекаємо від вас також порад і пропозицій. Повірте, що без вашої допомоги не може бути успішно і якісно розбудований Волинський регіональний музей українського війська та війскової техніки

Полк. Я. Чисюк, голова організаційного комітету

(Мініаполіс (США) газета "Свобода" 10 червня 1998 року)
 
 Озброюється... музей ("Газета телекомпанії "Аверс"" 5 лютого 2004 року)
ОЗБРОЮЄТЬСЯ... МУЗЕЙ


Нові експонати з'явилися у музеї військової техніки. Ними стали ракети, які прибули з бази протиповітряної оборони селища Журавичі Ківерцівського району.

Ці експонати призначені для укомплектування зенітно-ракетного комплексу музею. Одна з ракет вже встановлена на пускову установку, друга чекає своєї черги на спеціальному візку, на якому її транспортують.

Роботи з розширення експозиції проводяться за сприяння міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство», яке з минулого року опікується музеєм.

За словами Ярослава Чисюка, виконавчого директора «Волинського братства», ця ракета здатна знешкоджувати повітряні цілі на максимальній відстані до 50 кілометрів і мінімальній - до 7-ми.

Волинський регіональний музей військової техніки був створений у 1999 році як філія Центрального музею Збройних сил нашої держави. На сьогодні це єдиний заклад такого типу в Україні. У його експозиції налічується понад ЗО одиниць військової техніки. Від часу відкриття до сьогодні його відвідали понад 20 тисяч лучан і гостей міста, причому кількість екскурсантів із кожним днем росте. Цей факт врахували у Міністерстві оборони, і тому найближчим часом до Луцька прибудуть нові експонати для укомплектування зенітно-ракетного й авіаційного комплексу музею.

Людмила ПРИЙМАЧУК

("Газета телекомпанії "Аверс"" 5 лютого 2004 року)
 
 Започатковується військовий музей Волині ("НА" 10 січня 1998 року)
ЗАПОЧАТКОВУЄТЬСЯ ВІЙСЬКОВИЙ МУЗЕЙ ВОЛИНІ


Волинський край, як і будь-який іншй регіон нашої держави, має свої певні історичні особливості. І в першу чергу це стосується військової історії.

В радянський період військова історія Київської Русі і Галицько-Волинської держави подавалася лише в контексті військової історії Росії. Нагадування про українське козацтво сприймалося як український буржуазний націоналізм, а українські військові формування кваліфікували як загони зрадників. Тому про такі історичні волинські факти, як берестечко, «вовки» В. Сидора, «Поліська Січ» М.Боровця та інші і думати заборонялося.

Але без знання минулого ми не зможемо мати майбутнього. Керуючись цим, група військовослужбовців-волинян з Києва вийшла з пропозицією створити у м. Луцьку Музей українського війська та військової техніки. А ініціатива підтрима на мером Луцька А. Кривицьким, який має величезний заслужений авторитет у лучан. Він дбає і про місто, і з особливою увагою ставиться до людей. У Луцьку працює ціла низка відомих в Україні музеїв та інших закладів, які допомагають людям вивчати історію, культуру, побут рідного краю.

Нині створений організаційний комітет, перед яким постало безліч дуже серйозних проблем. У їх розв'язанні ми в основному розраховуємо на власні сили, знання і досвід. Проте велику організаційну допомогу надає народний депутат України генерал-лейтенант Скіпальський, методична допомога надходить від начальника музею ЗСУ підполковника В. Карпоза, у розв'язанні міських питань допомагає начальник КЕЧ району м. Луцька полковник С. Власюк, начальник КЕУ району м. Луцька.

Але є питання, які можна розв'язати за допомогою місцевих керівників та самих волинян. І головна з них - приміщення.

Розраховуємо, що задумане нами принесе не тільки велику користь з культурному та патріотичному вихованні мешканців області, а й підтримає ветеранів війни та Збройних Сил.

Запрошуємо військозослужбовців-волинян узяти участь і надати належну допомогу у цьому. Звертаємося до волинян, в першу чергу старшого віку, до Ради ветеранів, до Братства вояків УПА з проханням допомогти зібрати відомості з історії українського війська. Звертаємося і до керівників - волинян усіх рівнів: подивіться на цю проблему по-державному.

Голова організаційного комітету, полковник Я.ЧИСЮК

("НА" 10 січня 1998 року)
 
 Музей у Луцьку ("ШП", 18 серпня 1999 року)
МУЗЕЙ У ЛУЦЬКУ


Найголовнішою справою для сучасного та майбутнього поколінь є духовне відродження нації. У цьому процесі важливим фактором є вивчення минулого. «Народ, що забуває минуле, ніколи не буде нацією», — писав митрополит А. Шептицький. Щоби зробити слушні висновки з нашого минулого, історію потрібно приймати такою, якою вона є. З героїкою, перемогами та помилками. Адже історію, як і батьків, не вибирають. За історичну правду слід вести боротьбу. Процеси, які пов'язані зі створенням та використанням духовного потенціалу, мають бути керованими. Розуміючи це, а також бажання донести всім людям, особливо молоді, історичну правду Галицько-Волинського регіону, військовослужбовці-волиняни створюють у м. Луцьку військовий музей. Мета закладу — виховання української молоді, національного війська на патріотичних історичних традиціях.

Значну допомогу у розв'язанні проблемних питань надали народні депутати Слава Стецько, В'ячеслав Чорнрвіл, Ігор Юхновський, Іван Білас, генерали Володимир Мулява й Олександр Скіпальський, директор Інституту досліджень діаспори Ігор Винниченко, редактор тижневика «Українська думка» Святомир Фостун (Великобританія), колишній командувач УПА Василь Кук.

Із глибоким розумінням до справи створення музею підійшло керівництво Збройних сил України. У березні міністр оборони України Олександр Кузьмук, підписав наказ про створення музею, забезпечення його військовою технікою й речовим майном. Планується створити історично достовірні постійні експозиції, стаціонарні та пересувні виставки, бібліотеку, архів, виставки зброї, форм одягу, зразків давньої та сучасної військової техніки та озброєння.

Враховуючи військово-історичні особливості та специфіку подій регіону, Служба безпеки України та Міністерство внутрішніх справ нададуть допомогу у створенні експозицій про історію розбудови цих відомств.

Міжнародне громадське об'єднання «Волинське братство», яке очолює народний депутат України Сергій Шевчук, допомагає розв'язувати цілу низку організаційних питань.

Активно підтримують і допомагають у розбудові музею ветерани. Це передусім Братство колишніх вояків 1-ї Української дивізії УНА (Канапа), Всеукраїнська Рада ветеранів, Союз українських ветеранів армії УНР і Українського Резистансу (США), Об'єднання колишніх вояків українців у Великій Британії.

Ми звертаємося до колишніх вояків, ветеранів національно-визвольних змагань, до тих українців котрі уважно стежать за подіями, на які нині багата наша країна: допоможіть увіковічити нашу військову історію, зібрати військові та історичні пам'ятки ...

Військовий музей — це щедрий дар сучасникам і нащадкам, які черпатимуть у ньому наснагу й палке бажання служиги Матері-Україні

Ярослав ЧИСЮК, голова Ради громадської організації "Джерела", полковник

("ШП" 18 серпня 1999 року)
 
Навігація